Остап Вишня. Невеселе життя

Примітки

11 січня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

Записку написано в той час, коли Остап Вишня знаходився після арешту в Харківському ОДПУ.

Маслюченко Варвара Олексіївна (1902–1983) – дружина Остапа Вишні; актриса українського театру і кіно. Свій творчий шлях розпочала в 1922 р. у Драматичному театрі імені Т. Шевченка в Києві, потім грала на сценах театрів імені І. Франка, «Березоля», Харківського театру революції, Харківського театру юного глядача, Харківського червонозаводського театру. Після арешту чоловіка була звільнена з роботи як дружина ворога народу і за наказом Харківського ОДПУ мусила виїхати за межі України протягом трьох днів. Проте деякий час їй щастило залишатися в Харкові, де вона нелегально жила у родичів (у дядини Новикової Юлії Йосипівни) на Холодній горі по вул. Пермській, 13. У 1935 р., одержавши дозвіл на постійне проживання з чоловіком, вирушила з малолітньою дочкою Марією на Печору, де перебував на засланні Остап Вишня. Через півтора місяця дозвіл було ліквідовано, і В. О. Маслюченко змушена була шукати якогось місця проживання, не дуже далеко від Печори. Вона зупинилася в Архангельську, де влаштувалася на роботу в Театрі робітничої молоді (ТРОМі).

У 1938 р. змушена була разом із донькою перемінити кілька місць проживання, бо їм як «членам сім’ї ворога народу» важко було затриматися у будь-якому місті чи селищі. Деякий час вони жили в Сасовому, а потім в Скопині і Раненбурзі Рязанської області (тепер Чаплигін Липецької області). У 1935–1943 рр. В. О. Маслюченко грала в периферійних театрах на російській сцені. У 1944 р. разом із Остапом Вишнею переїхала до Києва, але в театрі вже не працювала. Навіть видатні актори і режисери, колишні друзі Остапа Вишні, уникали можливості посприяти влаштуванню її на роботу на професійну сцену, тому в 1950—1970-х роках В. О. Маслюченко змушена була зніматися в кіно і брати участь у постановках українського телебачення.

Мум – ласкаве прізвисько Остапа Вишні.

В’ячко – Губенко В’ячеслав Павлович (1923–2002) – син Остапа Вишні від першої дружини Смирнової Олени Петрівни, яка померла в 1933 р.; закінчив Військово-медичну академію імені С. М. Кірова і довгий час працював хірургом у Київському військовому госпіталі; автор спогадів про Остапа Вишню «Мій батько» (Див. вид.: Про Остапа Вишню. – К., «Радянський письменник», 1989. – С. 214–216).

Мурка – ласкаве ім’я дочки В. О. Маслюченко Марії Михайлівни Маслюченко (після заміжжя – Євтушенко; 1923–1999). В листах і щоденниках Остапа Вишні є багато записів, що свідчать про його батьківську любов до названої дочки, яка разом із матір’ю мужньо переносила десятилітні поневіряння як член сім’ї «ворога народу». В листах Остап Вишня і В. О. Маслюченко називають її такими ласкавими іменами: Мухтарочка, Муркетка, Мурапетон. М. М. Маслюченко навчалася в Московському інституті народного господарства ім. Плеханова, закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка; тривалий час працювала в редакції журналу «Барвінок», була членом Спілки журналістів СРСР.

Січень 1934 р. Лист В. П. Губенка до Остапа Вишні.

Записку передано до харківської в’язниці, де тоді знаходився під слідством Остап Вишня.

8 лютого 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

Лист написано в той час, коли Остап Вишня перебував у харківській в’язниці.

Шуман Роберт Александер (1810–1856) – німецький композитор і письменник, представник романтизму.

ТРОМ – Театр робітничої молоді.

Одержала сьогодні листа від Василевої дружини. – Очевидно, йдеться про дружину журналіста Василя Георгійовича Радиша, з яким Остап Вишня працював разом у редакції газети «Вісті ВУЦВК». В. Г. Радиш виступав під псевдонімом Борода. Залишивши журналістську роботу, працював кіносценаристом, виїхав до Москви. Під час приїздів до Харкова жив у квартирі Остапа Вишні. 26 грудня 1933 р., повернувшись увечері додому, був присутнім при арешті Остапа Вишні, але співробітники ОДПУ попросили його залишити квартиру.

…я не можу сидіти в цій квартирі. – Мається на увазі квартира № 22 в харківському кооперативному будинку письменників «Слово», в якій було заарештовано Остапа Вишню.

Катя – сестра Остапа Вишні Катерина Михайлівна Даценко, вчителька.

Василь – брат Остапа Вишні письменник Василь Чечв’янський (1888–1938).

Анна Дмитрівна – Слісаренко А. Д. – перша дружина письменника Олекси Андрійовича Слісаренка (1891–1937), яка дуже багато допомагала родині заарештованого Остапа Вишні. В неї іноді знаходила тимчасовий притулок В. О. Маслюченко. Далі в листах В. О. Маслюченко і Остапа Вишні згадується і її син Мачок (Марко Слісаренко), який, будучи сином «ворога народу», віддав своє життя на фронті у боях з фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни.

14 березня 1934 р. Лист В. П. Губенко до Остапа Вишні.

Лист помилково датується Остапом Вишнею 1933-м роком, що не відповідає дійсності, оскільки його було передано до харківської в’язниці, де перебував тоді письменник.

14 березня 1934 р. Лист М. М. Маслюченко до Остапа Вишні.

Записка теж помилково датується Остапом Вишнею 1933-м роком. Листи дітей були, очевидно, передані Остапу Вишні дружиною під час побачень.

20 березня 1934 р. Доручення, написане Остапом Вишнею.

Цей документ було написано Остапом Вишнею після оголошення вироку та втрати будь-якої надії на звільнення. На дорученні є трикутний штамп: «Державне політичне управління УСРР».

17 квітня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

На телеграмі Остап Вишня зробив таку помітку червоним олівцем із числом її одержання: «23.ІV.34. О.В.».

Чиб’ю – тепер місто Ухта Комі Російської Федерації; засноване в 1931 р.

«Северный горняк» – газета Ухтпечлагу, в редакції якої працював Остап Вишня до лютого 1935 р.

19 квітня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

Телеграму-«блискавку» було надіслано в м. Котлас на пересильний пункт ОДПУ. На ній є помітка рукою Остапа Вишні: «19.IV. 34. Котлас».

В. О. Маслюченко повідомляла в телеграмі адресу своїх родичів у Харкові, де вона знайшла тимчасовий притулок. Не будучи впевненою, що Остап Вишня одержав цю телеграму, дружина через деякий час повторно повідомляє свою адресу: «Гор. Котлас, Северный край, перевалочний пункт Ухто-Печорского лагеря. Остапу Вишне.

Харьков, Холодная гора, Григоровское шоссе, Пермская, 13. Новиковой». Уся харківська кореспонденція В. О. Маслюченко адресувалася на конвертах від імені її тітки Ю.Й. Новикової. На конверті є така помітка рукою Остапа Вишні: «№ 1. 27.IV.34».

21 квітня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

Мені треба через місяць поїхати із Харкова… – У цьому листі В. О. Маслюченко з обережності до цензури та щоб не хвилювати чоловіка не описує справжніх обставин, що склалися після його арешту. Її було звільнено з роботи в театрі, і вона залишилася без засобів до існування (останні 40 крб. віддала Остапові Вишні, коли його виводили заарештованим із квартири), а також у триденний термін їй було наказано виїхати за межі території України.

Листи поки направляй на адресу тітки… – Йдеться про Юлію Йосипівну Новикову – дружину рідного дядька В. О. Маслюченко, в якої вона жила деякий час у Харкові на Холодній горі по вул. Пермській, 13 після арешту Остапа Вишні.

Вол[одимир] Петрович – В. П. Воробйов (1876–1937) – український радянський анатом, з яким приятелював Остап Вишня.

…мені і ще багато кому треба поїхати з Харкова… – Йдеться про виселення родин репресованих із тодішньої столиці України.

«… с белых яблонь дым». – Слова із вірша С. Єсеніна «Не жалею, не зову, не плачу…».

Катя, Вася, Маруся – сестри і брат Остапа Вишні.

Земля Франца Йосифа – архіпелаг у Баренцовому морі.

Як твоя робота над упорядкуванням архіву… – По дорозі на заслання Остап Вишня затримався, на перевалочному пункті, тому що навігація по Вичегді не розпочалася, а тракт розкис і не був придатний для проїзду. Земляки-українці, які були там, дали письменникові легшу роботу, про яку, очевидно, він завуальовано повідомив дружину. Але оскільки ті листи Остапа Вишні не збереглися, точно судити про характер тієї роботи не можна.

Я ходила на вокзал проводжати тебе, але ти вже виїхав. – В. О. Маслюченко не знала, яким поїздом повезуть Остапа Вишню на заслання. Про цей факт вона залишила таке свідчення: «Вдень за порадою жінок я дала передачу в пересильну тюрму. Відповідь одержала, що такого немає. Не вірячи, просиділа день аж до пізнього вечора під тюрмою, дочекалася, коли вивели етап, оточений конвоєм і собаками, але один з конвоїрів сказав, що Вишні тут немає. Все ж пробралася на перон, де йшла погрузка арештованих у товарні вагони і гукала: «Остап Вишня є серед вас?» На це їй з вагона хтось крикнув, що його відправили.

Остапа Вишню вивезли спецетапом – у супроводі трьох конвоїрів аж до самого Котласа».

23 квітня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

На конверті є помітка рукою Остапа Вишні: «№ 2. 29.IV.34. Котлас».

Получила твоих две открытки и письмо от 10/IV, а открытки от 13/IV и 16. IV. – Ця кореспонденція Остапа Вишні не збереглася, як не збереглося все його листування до 17 вересня 1935 р.

Буду у т. Горького… – У пізніших листах В. О. Маслюченко розповідала про свою поїздку до Москви і про візит до М. Горького, якого не застала вдома.

…если бы ты тоже написал т. Горькому письмо… – Відомостей про існування листа Остапа Вишні до М. Горького немає.

25 квітня 1934 р. Телеграма В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

На телеграмі є помітка рукою Остапа Вишні: «№ 2. 26. IV. 34. Кот[лас]».

25 квітня 1934 р. В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

Цю записку написано на звороті талона до посилки, відправленої з Харкова 25 квітня 1934 р. від імені Ю. Й. Новикової. На талоні є помітка рукою Остапа Вишні: «Одержав 4.V.934. Котлас».

26 квітня 1934 р. Лист В. О. Маслюченко до Остапа Вишні.

На конверті є помітка рукою Остапа Вишні: «4.V.34. Котлас».

Вайгач – острів між Карським і Баренцовим морями (на території Архангельської області).

Пєшкова Катерина Павлівна (1876–1965) – дружина М. Горького, яка була тоді головою Комітету Червоного Хреста і допомагала політв’язням. Згодом В. О. Маслюченко одержала повідомлення із Комітету Червоного Хреста з відмовою в її проханні.

Напишу письмо тов. Сталину… – Не виключена можливість, що В. О. Маслюченко зверталася і до Й. Сталіна, оскільки вона зверталася тоді в різні інстанції і до багатьох державних і партійних діячів з проханням про перегляд справи Остапа Вишні.

Ухтопечлагерь – один із таборів Головного управління таборів (Гулагу).

ГПУ (ДПУ) – Державне політичне управління (пізніше НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР), якому тоді підпорядковувалися концентраційні табори для ув’язнених.

Напишу письмо т. Сталину и т. Кагановичу. – У родинному архіві Остапа Вишні збереглася копія її заяви від 16 серпня 1934 р. без зазначення адресата. Можливо, її було адресовано Л. М. Кагановичу.