Остап Вишня. Невеселе життя

10 січня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Зубов Федір – в’язень-вуркаган, якого Остап Вишня взяв під свою опіку і перевиховував його. Він же захищав Остапа Вишню від можливих нападів і знущань карних злочинців. В. О. Маслюченко надсилала Ф. Зубову обіцяні книги.

22 січня 1937 р. Лист Й. Й. Гірняка до В. О. Маслюченко.

…у цій справі. – Повернувшись із побачення з чоловіком, В. О. Маслюченко запізнилася на роботу, через що її було звільнено з ТРОМу. Насправді ж її звільнили як дружину політичного ув’язненого. У пошуках роботи вона звернулася до Й. Й. Гірняка як режисера Чиб’ювського театру, чого він не міг вирішити через своє становище (він теж відбував трирічний термін ув’язнення).

27 січня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

…чи зрозумів я що про Є[вгена] й М[иколу]! – Йдеться про братів Є. Ф. і М. Ф. Филиповичів, яких знову було ув’язнено в 1937 р.

Дуже мене непокоять твої «бесіди». – У зв’язку з арештами знайомих В. О. Маслюченко архангельських українців її неодноразово викликали на допити в слідчі органи.

Да не смущается сердце твое, видя адрес… – Дуже часто листи до дружини Остап Вишня пересилав через людей, які їхали у відрядження. На конверті цього листа зазначено таку зворотню адресу: «Воя, Фабрикострой. Кречетов Н. П.». Іноді це вдавалося, але були випадки, коли листи потрапляли в руки не тих «адресатів», за що письменник діставав відповідне покарання – його позбавляли права листуватися від трьох до шести місяців.

31 січня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Невже й ці підведуть з тою «єдиною надією», машинкою. – У Харкові В. О. Маслюченко залишила друкарську машинку Остапа Вишні, яку вона просила надіслати до Архангельська, сподіваючись її продати.

Соколянський Іван Панасович – харківський професор, з ним дружив Остап Вишня і подарував йому мисливську рушницю, про можливість повернення якої і йдеться у цьому листі.

17 лютого 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

На конверті цього листа зазначено таку адресу: «Горт-Йоль, Тр[оицко]-Печ[орский] р[айон]. Бычков И. П.».

Вухналь Юрій (справжнє прізвище, ім’я та по батькові Ковтун Іван Дмитрович; 1906–1937) – український письменник.

Ґедзь Юхим (справжнє прізвище, ім’я та по батькові Савицький Олексій Васильович; 1897–1937) – український письменник.

Падалка Іван Іванович (1894–1938) – український живописець і графік.

Седляр Василь Федотович (1889–1938) – український живописець.

Щупак Самійло Борисович (1894–1937) – український критик і літературознавець, на працях якого позначився вплив вульгарного соціологізму; у своїх статтях давав негативну оцінку творчості Остапа Вишні.

Килерог – справжнє прізвище (читається навпаки) Горелик – тодішній працівник апарату ЦК Компартії України.

Чока і Вітька – сини В. М. Чечв’янського Павло і Віктор.

Очевидно, значить, бойчуківці всі. – Йдеться про художників – учнів школи професора Михайла Львовича Бойчука (1882–1939), до якої належали І. І. Падалка та В. Ф. Седляр та інші, репресовані в 1937 р.

Анатолій – Петрицький Анатолій Галактіонович (1895–1964) – український живописець і театральний художник, товариш Остапа Вишні.

Курочка-Армашевський – український художник.

Хвостенко-Хвостов Олександр Веніамінович (справжнє прізвище – Хвостенко; 1895–1968) – український театральний художник і графік.

8 березня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Зворотна адреса на конверті зазначена така: «Кожва, Коми область, Леспромхоз. Шарапин». До цього листа є така примітка В. О. Маслюченко: «Очевидно, Остап Вишня передав цього листа цьому товаришу (Шарапіну. – С. Г.), щоб він його впустив у скриньку на Кожві, де сам жив, і тим самим дав можливість цьому листові попасти до мене. В цей час Остапу Вишні заборонено було листуватися з дружиною. Цей лист одержала 8.IV.37 року. Варвара Губенко».

…не пиши тьоті Лізі так. – Йдеться про законспіроване листування дружини письменника із лікаркою Є. І. Нетушил, оскільки на той час Остапа Вишню позбавили права писати листи з табору.

Іван Кирилович – лікар І. К. Масловський, добрий знайомий Остапа Вишні, до якого письменник їздив у Куп’янськ на полювання.

14 березня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

…ти забула окремий пакуночок от Толі… – Йдеться про сина інженера В. І. Нетушила, через родину якого Остап Вишня листувався із дружиною. У цьому листі Остап Вишня у завуальованій формі говорить про пильний контроль табірної влади.

«Комуніст» – газета, орган ЦК КП/б/У, що виходила з 1918 р. Із 2 березня 1943 р. видавалась під назвою «Радянська Україна».

Бронек – Бучма Амвросій Максиміліанович (1891–1957) – український актор.

Ужвій Наталія Михайлівна (1889–1986) – українська актриса.

Мілютенко Дмитро Омелянович (1899–1966) – український актор.

«Дай серцю волю, заведе в неволю» – п’єса М. Л. Кропивницького.

Мар’ян – Крушельницький Мар’ян Михайлович (1897–1963) – український актор, режисер, педагог.

Сердюк Олександр Степанович (1900–1988) – український актор, режисер.

Федорцева Софія Володимирівна (1900–1988) – українська актриса.

Смерека Антоніна Михайлівна (справжнє прізвище – Баглій; 1892–1981) – українська актриса.

Андрійович – інженер П. А. Афанасьєв, з яким Остап Вишня спільно жив у табірному бараці.

21 березня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Сенченко – партійний працівник, який деякий час після арешту І. Ю. Кулика був головою Спілки радянських письменників України.

Павло Петрович – П. П. Постишев (1887–1939) – радянський партійний і державний діяч, якого на той час було репресовано. Остапа Вишню звинувачували у підготовці замаху на П. П. Постишева.

19 червня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Маруся була в Х[аркові]… – Йдеться про М. І. Гжицьку.

Бабця, – пише вона, – жде Леся. – Мається на увазі мати Леся Курбаса Ванда Адольфівна, яка сподівалася на повернення сина.

Василь наш… – Чечв’янський В. М., якого на той час було репресовано.

22 липня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Промайнув крах Афіногенова, Кіршона, Ясенського… – Йдеться про репресію письменників-раппівців (РАПП – Російська асоціація пролетарських письменників) драматурга Афіногенова Олександра Миколайовича (1904–1941), драматурга Кіршона Володимира Михайловича (1902–1938) і польського та російського радянського письменника, який з 1929 р. жив у СРСР, Бруно Ясенського (1901–1941).

Sic transit gloria mundi! – Так проходить земна слава! (Лат.)

Клоччя (справжнє прізвище – Левицький) Андрій Васильович (1905–1972) – український критик, прозаїк.

Полторадурацький – Полторацький Олексій Іванович (1905–1977) – український радянський прозаїк і публіцист, який у своїй статті «Що таке Остап Вишня» дав різко негативну і необ’єктивну оцінку творчості письменника.

Коваленко «Боба». – Коваленко Борис Львович (1903–1937) – український літературознавець і критик.

Саваоф – одна із назв бога Ягве.

Брандес Георг (1842–1927) – датський літературний критик і публіцист. У своїй книзі «Російські враження» (1888) вмістив біографію і характеристику діяльності Т. Г. Шевченка.

Динамов – маловідомий критик того часу.

Валентина Дмитрівна – дружина товариша Остапа Вишні по засланню, якій заборонили жити разом із чоловіком.

Мар[ія] Іллінічна – М. І. Макарова – квартирна господиня, у якої в Архангельську жила В. О. Маслюченко.

Паша – особа не встановлена.

2 серпня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Фузя поїхав до Миколи Григоровича… – Йдеться про журналіста і партійного працівника В. Я. Фурера, який, наслідуючи приклад М. Г. Хвильового, застрелився.

Міша Пост[оловський] десь у наших краях. – Мається на увазі товариш Остапа Вишні М. Постоловський.

28 серпня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

«Адресати» виїздять. – Йдеться про те, що дружин репресованих виселяли як членів сімей «ворогів народу» із центральних міст.

1 жовтня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Наконец после долгого молчания я пишу тебе. – До даного листа В. О. Маслюченко написала такий коментар: «Оце ж воно й є, що «засипався» з посилкою листів через когось, тобто поза цензурою. «Піймавсь», і позбавили права листування на певний час. Взагалі офіційно можна було посилати лише два листи на місяць і стільки ж одержувати. А мені пощастило стільки мати листів од чоловіка (Остапа Вишні) лише тому, що глухомань того краю і відсутність шляхів, залізниць змушувала засланих ходити пішки або їздити човном, що давало їм можливість кидати листи Остапа Вишні десь по селах, які траплялися їм на шляху. А заслані працювали по всіляких установах і мали їздити в командировки. Отож Вишня і просив їх вкинути листа до мене».

Грудень 1937 р. Телеграма В. О. Маслюченко.

В. О. Маслюченко змушена була виїхати з Архангельська через відсутність постійної роботи в стаціонарному театрі на згадуваних у попередніх листах «бесід», які проводилися співробітниками НКВС після арештів архангельських українців.

28 грудня 1937 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

Цей лист було написано і відправлено із села Данилівки. У зворотній адресі вказано чуже ім’я, щоб не привертати увагу певних органів, які досить часто затримували кореспонденцію, підписану псевдонімом письменника та його справжнім ім’ям.

Повторюється колишня моя подоріж з Чиб’ю… – У 1935 р. після вбивства С. М. Кірова Остапа Вишню було перегнано із Чиб’ю на Печору. У лютому місяці він пройшов етапом 1200 км.

…17/ХІІ поздоровляли мене з іменинницею… – Йдеться про релігійне свято Варвари Великомучениці, коли відзначалися іменини Варвари Олексіївни Маслюченко (день її народження був 2 грудня).

12 січня 1938 р. Лист Остапа Вишні до В. О. Маслюченко.

…ти мені писала про якісь права на гроші… – В. О. Маслюченко писала в листі, що не зберігся, про витрати грошей, виручених від продажу друкарської машинки, подарованої Остапу Вишні канадськими українцями.

Неудачно вийшло з уксусом… – В. О. Маслюченко надіслала Остапу Вишні у пляшці з-під оцту трохи горілки, але під час перевірки посилки цей секрет було розгадано.

8 лютого 1938 р. Від начальника обліково-розподільчого відділу Ухтпечлагу до В. О. Маслюченко.

Тривалі перерви у листуванні викликали занепокоєння у В. О. Маслюченко, і тому вона змушена була звертатися до обліково-розподільчого відділу Ухтпечлагу, маючи підозру, що Остапа Вишню перевели в якесь інше місце. На один із таких запитів вона одержала повідомлення із неправильною адресою, до якого був написаний пізніше такий коментар: «Ніколи Остап Вишня на Воркуті не був. Для чого було надіслано неправильну адресу на запит дружини – невідомо. Це тільки внесло зайву плутанину в листування й зайві страждання».