Після дощу

***

Я сиджу в цій кімнаті наодинці з моїми думками, словами, вчинками, які здійснила протягом свого життя. Мій сад відродився і дає мені все, що потрібно для життя. Сонячної енергії вистачає, щоб опалити будинок і нагріти воду для купання. Дощова вода збирається у великі місткості, де зберігається і використовується протягом нескінченного періоду засухи, на який перетворилося літо з його небом без єдиної хмаринки, розпеченим інколи добіла, і таким непорушним, майже мертвим повітрям, що дихати не можна. Сестра Фатіма навчила мене й Джованні доглядати за бджолами. Я викопала на ділянці біля будинку ставок, залишивши землю навколо нього необробленою, адже слід зберегти хоча б маленьку частку дикої природи. Гектор, Сюзанна, Джованні та Пандора часто приїжджають до мене в гості. Без їхньої допомоги я б нізащо не змогла зробити все, що зробила. Саме завдяки нашим трудящим рукам, усім разом нам вдалося залишитись людьми і зберегти зв’язок із нерозривною цінністю, що називається «родина», але може набувати різних форм, — тепер я знаю це напевне.