Після дощу
- Автор: К’яра Меццалама
- Жанр: Современная проза
- Дата выхода: 2022
Читать книгу "Після дощу"
3
Гектора розбудив скрегіт ключа в дверному замку. Сюзанна і Джованні повернулися зі школи.
— Татку, а чому це ти вдома? — запитала Сюзанна, кидаючи в куток заплічника.
— Я заснув... вибачте, сьогодні я повернувся з роботи раніше.
— А мама де? — запитав Джованні.
— Не знаю, — відповів Гектор, — я думав, що вона з вами.
Джованні зняв черевики і стрибнув на диван.
— Як дивно, що ти тут... а що це за шарварок довкола? — запитав він, обіймаючи батька. — Пограємо в карти?
Гектор відчув, як від сина пахне папером, клеєм та вуличними іграми. Запах школи.
— А тобі хіба не треба робити уроки на завтра?
— Так, але ж не відразу. Спершу побавмося, будь ласка!
— Добре. А твоя сестра завжди так поводиться? Кидає ранець, ніби мішок із ядерними відходами, і зачиняється у власній кімнаті?
Джованні кивнув.
— Іноді вона буває не дуже компанійською. Мама каже, що для її віку це нормально, що я повинен набратися терпіння, бо вона — підліток, — він промовив останнє слово так, ніби йшлося про щось незвичайне, що вимагало особливої обережності, — вона дуже переживає за своє волосся.
Батько здивовано вирячився на нього, не розуміючи, про що мова.
— Іди, неси карти.
Вони зіграли кілька партій, аж поки Сюзанна не вийшла зі своєї кімнати і не попросила Гектора, щоб той допоміг їй повторити англійську. Джованні зробив домашні завдання, настала година вечері, але Елена так і не з’являлася. Її мобільний і досі був вимкнений. Гектор спробував зателефонувати кільком її подругам, але жодна з них не зустрічалася з нею того дня. Це було так не схоже на Елену: зникнути з дому, залишивши все в цілковитому безладі. Він намагався зберігати спокій. О восьмій зателефонував його приятель-лікар, щоб повідомити дату для здачі аналізів крові та комп’ютерної томографії.
— Коли отримаєш результати, приходь, — сказав на прощання.
— Елена ще не повернулася додому, — повідомив йому Гектор, — дивно, сподіваюся, що з нею все добре.
— Якщо потрібна допомога, дзвони, — відповів приятель.
Прийшла Сюзанна:
— Що в нас сьогодні на вечерю? Їсти хочеться.
Авжеж, вечеря, він про це не подумав. Пішов до кухні, заглянув у холодильник.
— Я приготую вам пасту з тунцем і запечу в духовці солодкий перець.
— Згода, але швидше, а то через тебе нам доведеться лягати спати дуже пізно.
— Звідколи це ти стала так розмовляти з батьком?! І, будь ласка, прибери у вітальні!
— І не подумаю! То ж не ми перевернули там усе з ніг на голову!
Сюзанна стенула плечима і повернулася до своєї кімнати.
У Гектора не було сил наполягати. Джованні тим часом плигав у спальні під голосну музику.
— Ти що тут робиш, тренуєшся?
— Ні, татку, я не тренуюсь, я танцюю.
Тренькнув мобільний. «Любий, як ти почуваєшся? Мова до тебе повернулася? Хоча насправді я більше сумую за твоїми поцілунками. Вибач за те, що сталося. Просто своєю поведінкою ти мене трішки розсердив».
Як тільки вода закипіла, Гектор укинув спагеті.
— Піди скажи своїй сестрі, що через десять хвилин можна вечеряти. І, будь ласкавий, накрий на стіл.