Після дощу

***

Лабораторія з приготування варення. Можна уявити собі великий казан, що кипить на слабкому вогні годинами, до якого час від часу хтось підходить і помішує вариво дерев’яною ложкою, щоб не пригоріло. Нічого схожого. Все було організовано, як у справжній лабораторії: однакові алюмінієві посудини, дозатори, блискучі робочі столи для чищення й нарізування фруктів, черниці у білосніжних фартухах, одноразові рукавички, найсучасніше обладнання для стерилізації банок. Лише його діти були вимазані фруктовим соком по лікті, але здавалося, це їх аж ніяк не засмучувало.

— Татку, — вигукнув Джованні, — ти тільки скуштуй оцей інжир! Який же він смачнющий! Ще кращий, аніж той, що з Червоного Бука!

— Не може бути! — заперечив Гектор і відчув, як погляди всіх черниць зосередилися на ньому. — Добре, скуштую!

Скуштував; у роті — смак цукру й сонця, які плід накопичив протягом літа, а ще — ніжність м’якоті. Інжир із Червоного Бука, яким вони ласували раніше, не був соковитим через посуху і високу температуру попередніх місяців.

— Ой! — вигукнув Гектор. — Справді, і порівнювати нічого! Це фрукти з вашого саду?

— Звісно, — відповіла Леонора, — ми продаємо наше варення по цілому світу, згідно з найвищими міжнародними стандартами. І коштує воно чимало, майже так само, як і наша оливкова олія.

— І як ви зуміли виростити ваші фрукти за таких температур, як у Сахарі, і за цілковитої відсутності опадів? — поцікавився Гектор.

— А ви чули коли-небудь про пермакультуру[18]? Ми вже двадцять років послуговуємося цими принципами, вони тоді ще не вважалися такими модними.

Гектор чув це слово від Елени, але так і не зрозумів як слід, що воно означає. Так, в основному ясно: ніяких пестицидів, взаємодія між рослинами, комахами, бур’янами — всі мають робити внесок у захист ґрунту, користування гідроресурсами. Однак він не вірив, що цей метод культивації можна успішно застосовувати у промислових масштабах. До того ж черниці вже починали його дратувати: складалося враження, що вони знають усе на світі краще за інших. Якщо ця пермакультура справді така вже революційна, тоді чому й досі існують фітопрепарати, екстенсивне сільське господарство, монокультури? Невже справді купи кущів та бур’янів можуть забезпечити все людство їжею? Він дуже сумнівався, однак обережно утримався від того, щоб висловити свої сумніви. Звична суперечка, яка б закінчилася сваркою у розмові з дружиною, а тепер уже і з донькою також, — що вже й казати про певних у власній правоті войовниче налаштованих черниць! Він уже був твердо переконаний, що оцей монастир — прикриття для якоїсь форми екологічного, феміністичного та екстремістського руху.

— Якби не така злива, — продовжила черниця, — я б показала вам наші поля. І дітям вашим обіцяла показати, вони неймовірно зацікавилися. На щастя, нове покоління відразу збагнуло суть. Зараз ми проводимо досліди з давніми зерновими культурами у співробітництві з агрофірмою з Орв’єто.

«Бач, як заговорила! Тоном черниці, — подумав Гектор, — уже готова виступити з проповіддю! Та хто вони такі, оці марсіани, звідки взялися на світі?!» Рубежі реальності швидко розсувались, а він до такого не був готовий. Почувався як той фотограф, що намагається навести фокус на об’єкт фотографування, а той постійно пересувається.

— Татку, а знаєш, у них тут є і ферма для вирощування їстівних комах? Я вже спробував коників, схожі на хрумтливі чіпси. Черниця сказала, що в них багато протеїнів.

Здавалося, вся попередня недовіра Джованні якимось дивним чином випарувалась, а от Сюзанна була мовчазнішою, схоже, це місце її вразило, але вона ще не збагнула, в чому полягає його секрет. Була у ній незбагненна внутрішня сила, яка тільки з плином часу набирала форми. Гектор пригадав випадок, коли вона повернулася додому з розбитою губою, їй тоді виповнилося років дев’ять-десять. Губи розпухли, кров засохла навколо рота. Кілька днів вона нічого не хотіла пояснювати. Потім нарешті розказала. На виході зі школи вона відчайдушно виступила проти двох старших хлопців, які насміхалися з Джованні через його рожеві шкарпетки, обзиваючи гоміком. Сюзанна пояснила: її раптом охопила така лють, що навіть подруги не змогли її утримати. Вона з самого початку знала, що вони її відлупцюють, адже — хлопці, та ще й старші, однак їй було все одно. «Я була як та рогатка, — пояснила батькам, зобразивши руками постріл з рогатки, — ґумова стрічка натягувалася, натягувалася, а потім — вистрілила». І стенула плечима, ніби й говорити більше не було про що. Відтоді Сюзанна перетворилася на захисницю слабких і немічних, її лупцювали, але й вона навчилася бити. Тоді як його син ходив на уроки балету і літав залом під звуки музики, насолоджуючись свободою рухів, донька махала кулаками у боксерському залі в центрі Рима, де тхнуло немитими ногами й потом. Згодом покинула заняття, після того як травмувала коліно, однак підтримувала силу м’язів і час від часу вибухала перед несправедливістю. Вони з Еленою нерідко жартували через цю їхню дивну родинну особливість, якою пишалися, однак яка спричиняла чимало проблем і ще чимало спричинить у майбутньому.

— Спробуй іще це, — сказала Сюзанна. — Груші-дички, просто неймовірні!

Підійшла до батька й зашепотіла:

— Може, вони — інопланетянки, які прибули, щоб урятувати Землю.

Тоді запитала у сестри Леонори:

— Можете пояснити мені краще, що воно таке, ота ваша пермакультура?

Гектор закотив очі під лоба.

— Я могла б говорити про це годинами, ця тема мене дуже захоплює. Назва походить від «permanent agriculture», тобто «стале сільське господарство». Скажімо, йдеться про перший метод спостереження за природою та її особливостями. Знаєш, природа — вона дуже мудра; вона — найкраще джерело ідей для розробки та створення сільськогосподарських екосистем, — але не лише їх! — які б мали такі самі характеристики диверсифікації, стабільності та пристосовуваності, що й природні екосистеми.

— Я нічого не второпав, — признався Джованні, покрутивши головою.

— Ти вмієш їздити на велосипеді?

— Звичайно.

— От бачиш, у цьому й полягає принцип: залишатися у рівновазі навіть під час руху. Такими мають бути здорові екосистеми: у постійній еволюції, але й у рівновазі. Я наведу тобі приклад: здорова екологічна система не виробляє відходів, тому що в ній усе переробляється і використовується повторно.

— Виходить, на Землі немає ніякої рівноваги, — зауважила Сюзанна.

— На жаль, немає.

— Але ж ми всі повинні їсти, одягатися, мати житло, подорожувати, мати телефон і купу інших речей. То що ж робити? — запитала дівчинка.

— Звісно, у людей безліч потреб, — як природних, так і культурних, — і проблема полягає в тому, яким чином їх задовольнити. Користуватися природою бездумно чи задовольняти власні потреби, залишаючись у гармонії із системою, яка дає тобі змогу це робити? Це означає піклуватися про землю, але й дбати про стосунки між людьми. А для цього насамперед слід навчитися спостерігати за речами навколо під іншим кутом зору. Приблизно так, як це роблять діти. Тепер зрозуміло?

— Не дуже, — відповів Джованні.

— Ти маєш рацію, це нелегко пояснити. Однак мушу тобі подякувати, адже я тепер подумаю, як можна пояснити зрозуміліше. Дай мені кілька днів, я спробую навести інші приклади, що допоможуть тобі зрозуміти.

— Гадаю, я зрозумів; це як у школі. Замість того, щоб кожному давати окреме завдання, краще б надати учням можливість працювати гуртом, а насамперед — спокійно. Тоді кожен зможе вільно висловлювати свою думку і застосовувати свої найкращі знання та навички, щоб допомагати іншим... А вчителі замість цього інколи на нас навіть не дивляться, — поскаржилася Сюзанна.

— Так і є. Якби все було так просто, ми б до такого не дійшли. Найпростіші речі якраз найважче зрозуміти.

— Я дуже сподіваюся, що мама скоро приїде, — пробурмотів Джованні. — Я так за нею сумую!