Після дощу
- Автор: К’яра Меццалама
- Жанр: Современная проза
- Дата выхода: 2022
Читать книгу "Після дощу"
***
У ту мить задзвонив телефон.
— Вибач, кінець романтики, мені треба відповісти. Можливо, хтось потребує допомоги.
Голос Ґвідо враз змінився, залунав серйозно.
— Так, я вже майже внизу, по дорозі на Пенну. Гадки не маю, як я зможу перебратися через річку, але спробую доїхати до тебе. Тут зі мною одна жінка, яка шукає чоловіка й дітей... Розумію. Я передзвоню тобі, як тільки матиму краще уявлення про ситуацію. Чао!
Потім знову звернувся до Елени:
— Доведеться нам повернутися на планету Земля, зруйновану пихатою самовпевненістю і тупістю людей. Ти готова?
— Я б назавжди залишилася у твоїй машині, — сказала Елена.
— Я й сам не проти. Інколи так кортить зупинити час. Буває, йдеш по лісу, і все навколо тобі здається бездоганним. Така рівновага в усьому, така гармонія у співіснуванні всіх лісових істот, що це наганяє журбу за втраченим світом. Від того глибокого смутку взагалі не хочеться виходити з лісу, хочеться перетворитися на рослину, змішатися з іншими лісовими мешканцями. Як правило, у такому стані я знаходжу трюфель, — вигукнув він, — то ліс мене так втішає подарунком і разом із тим каже, що я — інший, що я всього лише дурна й ні на що не потрібна людська істота, — тупий споживач.
— Мені довелося переживати подібне відчуття, коли народилися мої діти. У механізмі життя є щось настільки бездоганне, що завжди викликало в мене подив і захоплення. Саме через це я нетямлюся від новонароджених малюків. Потім, на жаль, вони теж ростуть... а ти, після того, як їх народила, перетворюєшся на просто дурну, нікчемну, ні до чого не придатну матір, — сказала Елена.
Ґвідо обернувся до неї і глянув співчутливо.
— Мені подобається розмовляти з тобою, — промовив, вмикаючи двигун, — і я кажу тільки частину правди.
Машина повільно викотилася на дорогу.
— А тепер настав час рятувати світ! — продовжив зі сміхом. — Треба ввімкнути музику!
— Я готова, і ще одне: я терпіти не можу слово «споживач».