Военный дневник харьковчанки

6 июля

У вісімдесятих ми розважалися тим, що лазили по недобудовах. То були відразу і паркур, і квест, і адреналін, і корисні ігри на свіжому повітрі. Та що казати, то був всесвіт.

Ми відшукували якийсь скарби (мотлох якщо чесно), а потім хизувалися тими трофеями у школі. Пам'ятаю мідні таки п’ятачки (до чого вони були, гриць його знає), дівчатка прикладали їх до вух, типу круті сережки. Хлопці грали з ними у дурнувату, звісно, гру – підкидали та стукали об стінку.

В тренді ще було різнокольорове скло, крізь яке можна було дивитись на сонце. Круче був тільки справжній телескоп у планетарії.

І найкоштовніша шкільна валюта – прозорі скляні кульки!

Про їх загадкове походження складали легенди. Романтики розказували, нібито кульки утворилися після землетрусу (здається у 1977-м був), зануди казали, що то тупо декор для акваріумів. О, ще була цікава версія, що їх зробили для зйомок художнього фільму про діаманти.

Особисто мені подобалась ідея, що кульки з іншої планети. Так, я була трохи дивною дитиною.

Зараз я вже знаю для чого вони були, можете не умнічати.

Тодішня Салтівка – суцільне будівництво. Біля мого будинку прокладали метро, копали кар'єр, зводили два майбутні університети (педагогічний та фармацевтичний), а ще великий універсам, ринок, завод.

Тобто нам, салтівським сявкам, дуже пощастило з дозвіллям.

Майже всюди можна було щось знайти. А ось кульки, кульки ми вишукували саме на будівництві педагогічного. Чому там, досі не знаю.

Потім я подорослішала, кульки десь загубилися, а педагогічний так і лишився в уяві казковим місцем. Туди і вступила.

Гаразд, брешу, я просто лінива. А корпус біля дому.

В будь-якому разі "кращі студентські роки" я провела саме там. Перша любов, перші дівочі сльози, перша травка (не кажіть мамі).

Сьогодні вночі Харківського національно педагогічного університету імені Григорія Сковороди майже не стало. Руська ракета влучила в той самий корпус, у я кому я навчалась, біля батьківського дому.

Через декілька років салтівські діти будуть нишпорити на тих руїнах, шукати кульки. Не скляні, не романтичні і зовсім не загадкового походження. На жаль.