Іліада

А щоб померлих спалить, проти цього і я не перечу.

Не подобає-бо нам зволікати із мертвих тілами.

410 Скоро померли вони — їх треба вогнем заспокоїть.

Гери муж громоносний за свідка хай Зевс мені буде!»

Мовлячи так, до безсмертних богів він здійняв своє берло.

До Іліона священного тут же Ідей повернувся.

Разом зібравшись, трояни й дарданці на площі сиділи

415 Й ждали всією громадою, поки Ідей від ахеїв

Вернеться. От він вернувся й, між них посередині ставши,

Все, як було, розповів. Заходились негайно трояни

Звозити мертвих — одні, а інші — рубати дерева.

З другого боку, й аргеї з човнів мореплавних спішили

420 Звозити мертвих — одні, а інші — рубати дерева.

Сонце промінням новим вже навколо осяяло ниви,

З плавно пливучих глибин Океану зійшовши на світлий

Шлях свій небесний, як стрілись у полі обидва загони.

Важко було впізнавать серед мертвих їм кожного мужа,

425 Поки зчорнілої крові із трупів не змили водою;

Сльози гіркії ллючи, їх на повози зносили потім.

Вголос ридать боронив їм Пріам, і безмовно трояни

Мертвих складали на вогнища, тяжко сумуючи серцем,

І, попаливши вогнем, в Іліон повертались священний.

430 З другого боку, так само і мідноголінні ахеї

Мертвих складали на вогнища, тяжко сумуючи серцем,

І, попаливши вогнем, до човнів крутобоких вертались.

Вдосвіта другого дня, коли з ночі ще ледь розвиднялось,

Вже круг багаття зібрались добірні синове ахейські,

435 Пагорб могильний над вогнищем, спільний для всіх, спорудили

Серед рівнини й навкруг повиводили зразу ж високі

Вежі на захист собі і їхнім човнам мореплавним.

А посередині вправлену міцно поставили браму,

Щоб через неї проїхати кінні могли колісниці.

440 Зовні, за стінами близько, ще й рів прокопали глибокий,

Довгий, широкий, а вздовж його палі міцні повбивали.

Так в своїм стані трудилися довговолосі ахеї.

В час той боги сиділи круг Зевса, що блискавки мече,

Й спостерігали великі діла міднозбройних ахеїв.

445 З словом звернувся до них Посейдон, землі потрясатель:

«Зевсе, наш батьку, хто з смертних на всьому просторі земному

Задуми й наміри схоче тепер виявляти безсмертним?

Глянь же на мур, що звели його довговолосі ахеї

Круг кораблів, ще й навколо глибоким його обкопали

450 Ровом! А чи принесли ж і безсмертним вони гекатомби?

Скрізь ця лунатиме слава, де промінь світання сягає.

Те ж, що, працюючи, місто поставили ми з Аполлоном

Лаомедонту-героєві, піде назавжди в непам’ять!»

З гнівним обуренням мовив у відповідь Зезс хмаровладний:

455 «Що це ти кажеш, землі потрясателю вельмимогутній?

Хай би цих задумів інший з богів побоявся безсмертних,

Слабший багато за тебе й руками і силою духу, —

Скрізь твоя слава лунає, де промінь світання сягає!

Слухай же, прийде ще час, коли довговолосі ахеї

460 Із кораблями своїми поїдуть до рідного краю,

Вщент поруйнуєш ті мури і скинеш весь груз той у море,

А узбережжя розлоге ізнову пісками укриєш,

Щоб від великого муру ахейського й сліду не стало».

Так між собою тоді богове про це розмовляли.

465 Сонце тим часом зайшло, і справу скінчили ахеї.

Потім биків закололи й вечеряти сіли в наметах.

В час той до них із вином кораблі прибули мореплавні

З Лемносу, що спорядив для ахеїв Евней, син Ясона,

Люду вождя, з яким Гіпсіпіла його породила.

470 Двом Атрея синам, Агамемнону та Менелаю,

Тисячу мірок вина послав Леонід у дарунок.

Там же черпали вино собі довговолосі ахеї,

Хто, обмінявши за мідь, а хто за блискуче залізо,

Хто за шкуру волячу, а хто і за цілу корову,

475 Хто за невільника навіть. І учту бучну влаштували.

Так цілу ніч провели тоді довговолосі ахеї

В стані своїм, а трояни й союзники їх — в Іліоні.

Так цілу ніч, лихе замишляючи, Зевс велемудрий

В небі гримів, аж страхом блідим їх усіх огорнуло.

480 З кубків на землю вино проливали вони, і ніхто з них

Пити не смів, не вчинивши раніш узливання Кроніду.

Врешті всі полягали і сну споживали дарунки.