Іліада

Знищити? Тож і у нас-бо є руки, щоб їх захищати.

815 Але певніше, проте, що ваше залюднене місто,

Нашими взяте руками, дощенту зруйноване буде.

Вже недалеко й для тебе той день, як, тікаючи з бою,

Батькові Зевсу та іншим молитися будеш безсмертним,

Щоб пишногриві бистріш соколів твої коні летіли,

820 Куряви хмари здіймаючи ввись по дорозі до міста».

Мовив він так, а праворуч злетів у саме піднебесся

Високолетний орел, і скрикнули люди ахейські,

Тому знаменню радіючи, й мовив осяйливий Гектор:

«Що ти, Еанте, дурниці плетеш, хвастовитий бугаю!

825 Хай би так сином вважавсь я егідодержавного Зевса

Ціле життя, хай від Гери-владичиці я б народився,

Хай шанували б мене, як Афіну або Аполлона, —

Як безперечно, що день цей загибель несе вам, аргеї,

Всім до останнього. Ляжеш і ти поміж них, як посмієш

830 Ждати на спис мій могутній, що ним тоді тіло лілейне

Я розпорю. І троянських собак, і птахів ти наситиш

Жиром і м’ясом своїм, під човнами упавши в ахеїв».

Мовив він так і пішов. За ним і вожді подалися

З криком шаленим, а вслід їм все військо іззаду кричало.

835 З другого боку, й аргеї кричали, своєї відваги

Не забуваючи, й нападу ждали троян войовничих.

Крики їх спільні сягали ефіру і сяєва Зевса.