Іліада

Їх у бійців під ногами валялось багато, — і втрапив

Гектору в груди, якраз над обіддям щита, біля шиї, —

З розмаху кинутий, дзиґою він на льоту закрутився.

Як під ударом Зевсовим, вирваний геть із корінням,

415 Падає дуб, і навколо розноситься сірки огидний

Запах, і той, хто це зблизька побачить, одразу втрачає

Дух відваги, бо блискавки Зевса для всіх небезпечні, —

Так же і Гектора сила на землю, у порох, упала.

Списа він виронив з рук, навалилися зверху на нього

420 Щит і шолом. Забряжчали міддю узорною лати.

З криком звитяжним підбігли до нього синове ахеїв,

Взяти надіючись тіло, і сипали в нього списами

Частими. Але ніхто не здолав поводатаря люду

Вцілить мечем, ані списом, — хоробрі його оточили

425 Полідамант і славетний Еней, Агенор богосвітлий,

І Сарпедон, полководець лікіян, і Главк бездоганний.

Інші до нього також не були неуважні й щитами

Огородили круглястими. Гектора взявши на руки,

Товариші його винесли аж до запряжених коней

430 Бистрих, що разом з візничим і повозом ясноузорним

Ззаду стояли, оподаль війни і жорстокої битви.

Славного мужа, що тяжко стогнав, повезли вони в місто.

От досягли вони броду ріки струменистої, Ксанту,

Вирами славного, що породив його Зевс несмертельний, —

435 Там його, з повоза знявши, на землю поклали й водою

Геть облили. Він зітхнув, і розплющились очі у нього;

Ставши навколішки, кров почав він випльовувать чорну.

Знову, проте, на землю упав, і ясні його очі

Темная ніч обняла: ще оглушений був він ударом.

440 Щойно уздріли аргеї, що Гектор подався із поля,

Кинулись ще запальніш на троян, всю згадавши відвагу.

Перший із воїв тоді син Ойлея, Еант прудконогий,

Раптом набігши, загостреним Сатнія списом ударив, —

Німфа-наяда його бездоганна родила Енопу,

445 Що із стадами пастушив на березі Сатніоенту.

Близько підскочивши, списом славетний нащадок Ойлея

В пах його вдарив, і впав той на землю. Над вбитого тілом

Вої троян і данаїв зіткнулися в битві страшенній.

Полідамант списоборець за вбитого месником вийшов,

450 Парость Пантоя; він праве плече Протоенору ранив,

Синові Ареїліка, плече простромив йому наскрізь

Спис величезний, і впав той, руками хапаючи землю.

Полідамант з похвальбою великою голосно крикнув:

«Ні, недарма, як видно, з міцної руки Пантоїда,

455 Духом великого мужа, цей спис полетів мідногострий!

В тіло прийняв його нині один із аргеїв. Як видно,

Зійде, на нього спираючись, він до оселі Аїда!»

Мовив він так, і болем хвальба ця торкнула аргеїв.

Більше від інших Еант розтривожився серцем відважним,

460 Син Теламонів, — тож біля убитого був він найближче.

Списа блискучого швидко він кинув услід воякові.

Полідамант же, відскочивши вбік, щасливо уникнув

Чорної смерті, — на себе прийняв Архелох її мужній,

Син Антенора, — богове його прирекли на загибель.

465 В в’язи його він ударив, де сходиться карк з головою,

В верхній хребець, і обидва на шиї розсік сухожилля.

Падавши, ротом, і ніздрями, й цілою той головою

В землю раніше зарився, аніж гомілками й коліньми.

Голосно крикнув Еант бездоганному Полідаманту:

470 «Полідаманте, подумай лише і скажи мені щиро:

Гідний чи ні чоловік оцей був полягти у відомсту

За Протоенора? Він не простак і не з простих, здається,

Чи не доводиться він Антенору, впокірнику коней,

Братом чи сином? Адже на рідню його дуже він схожий».

475 Мовив він так, хоч і добре все знав. Засмутились трояни.

Списом тоді Адамант беотійця ударив Промаха

В помсту за брата, якого уже волочив той за ноги,

І Адамант з похвальбою великою голосно крикнув:

«О хвастовиті аргеї, в пустих похвальбах ненаситні!

480 Мабуть, не нам лиш самим випадають на долю страждання

Й труднощі, будете, певно, і ви так же само убиті.

Гляньте, як списом моїм приборканий спить перед нами

Воїн Промах, полігши, щоб брат мій пені й відомсти

Довго не ждав. Хотілось би кожному мужеві в домі

485 Брата лишити, щоб міг у біді колись месником стати!»

Мовив він так, і болем хвальба ця торкнула аргеїв.

Більше за всіх Пенелей розтривожився серцем одважним.

На Акаманта пішов він. Та нападу не дожидався

Той Пенелея-вождя, останній же Іліонея,

490 Сина Форбанта, на вівці багатого, вбив. Його в Трої

Більше від інших Гермес полюбив і достатком відзначив.

Мати родила йому одного лише Іліонея.

Цей, під брову його списом в очницю ударивши гострим,

Око пробив. Навиліт крізь око й потилицю вийшов

495 Спис той, і зразу присів він, обидві руки розпростерши

Перед собою. І вмить Пенелей тоді свій мідногострий

Вихопив меч та й ударив у карк, і скотилась на землю

Враз голова із шоломом і списом, що так і лишився

В оці стирчати. Як маківку, голову списом піднявши,

500 Він ворогам показав і так, похваляючись, крикнув:

«Вістку, трояни, про це батькам передайте коханим

Славного Іліонея, — нехай його дома оплачуть!

Тож і кохана дружина Промаха Алегеноріда

Мужа свого не зустріне, радіючи, в час той, коли ми

505 На кораблях своїх з Трої повернемось, діти ахеїв».

Мовив він так, і дрож у троян перебіг по суглобах,

Кожен із них озиравсь, щоб загибелі злої уникнуть.

Нині скажіть мені, Музи, олімпських осель пожилиці,

Хто найперший з ахеїв здобув скривавлену зброю

510 В день, коли битву схилив на їх користь землі потрясатель?

Першим Еант Теламоній великий убив Гіртіада

Іртія, славного владаря місян, могутніх душею;

Далі озброєння зняв Антілох тоді з Мермера й Фалка,

Гіппотіона і Морія вбив Меріон безпощадний,

515 Тевкр переміг Протоона і разом із ним Періфета;

А Атреїд Гіперенора вразив, вожатая люду,

Прямо у пах, і спис мідногострий, пройнявши утробу,

Нутрощі вирвав у нього, й душа через рану відкриту

Вийшла із тіла в ту ж мить, і тьма йому очі окрила.

520 Знищив найбільш ворогів син Ойлея, Еант бистроногий:

З ним-бо змагатись ногами не міг би ніхто, доганявши

Воїв, що з поля біжать, коли Зевс на них страх насилає.