Іліада

Згубний день, коли мав він загинуть од сили Пеліда.

615 Він намагався-бо лави ворожого війська прорвати,

Де найгустіший був натовп і зброя була щонайкраща.

Але прорвать їх не міг, хоч і дуже на те намагався.

Щільно зімкнувши ряди, стояли вони, мов висока

Скеля міцна, що звисає над берегом сивого моря

620 Й твердо витримує буйні вітрів буревійних пориви

І набігаючих хвиль величезних бурхливі удари.

Проти троян так стояли данаї й назад не тікали.

Сяючи, наче вогонь, налітав він на юрми ахеїв,

Падав на них, наче вітром підхоплена хвиля з-під хмари

625 На корабель наліта бистрохідний; а він аж до верху

Піною вкритий увесь, і вітру жахливе дихання

Свище в вітрилах, і трепетно терпнуть серця мореплавців,

Пойняті страхом: вони-бо заледве уникнули смерті.

Так же тремтіли серця у стривожених грудях ахеїв.

630 Наче той лев згубоносний на стадо корів нападає,

Що у широких просторах лугів буйнотравих пасуться

Безліку, але пастух не уміє корів круторогих

Оборонити як слід від нападів хижого звіра.

Лев то вперед забіжить, а то опиняється ззаду

635 За чередою, то вскочить в середину й вже пожирає

Ялівку, інші ж усі розбігаються. Так же й ахеї,

Страхом повиті, від Гектора й Зевса, великого батька,

Всі утікали. А Гектор убив одного Періфета,

Сина Копрея, з Мікен, що від владаря Еврістея

640 Вісті приносив не раз могутній Геракловій силі.

Син в цього гіршого батька родився, кращий багато

В доблестях різних — у швидкості ніг і воєннім мистецтві,

Розумом же між найперших мікенських мужів визначався.

Тож і для Гектора став він великої слави причинком.

645 Він, обернувшись назад, на обід щита наштовхнувся,

Що аж до п’ят досягав та давав од списів йому захист.

Він похитнувся і навзнак упав, аж на скронях страшливо

Мідний шолом задзвенів, коли тяжко на землю він падав.

Гектор, угледівши це, до нього мерщій підбігає

650 Й списа у груди стромляє йому на очах в його близьких

Товаришів. Хоч смутні, не могли тут зарадить нічого

Товариші: й самі вони Гектора страшно боялись.

До кораблів повернувшись обличчям, аргеї вже бігли

Між кораблями передніми, — й гнались за ними трояни.

655 Мусили вже й від передніх вони кораблів відступити

Далі, і аж біля самих наметів своїх зупинились

Лавами, й не розбігались по станові: страх-бо і сором

Стримував їх, одні одних невпинно вони бадьорили.

А особливо їх Нестор старезний, опора ахеїв,

660 Ревно благав, закликаючи всіх іменами їх предків:

«Будьте, друзі, мужами і в серце вкладіть собі сором

Перед людьми. Спогадайте-бо кожен про любу дружину,

І про дітей, і про власне майно, й про батьків своїх рідних, —

Чи то живуть вони ще, чи, може, уже й повмирали.

665 Їх іменами благаю я вас, хоч тут їх немає, —

Стійте відважно в бою, стережіться ганебної втечі!»

Мовлячи так, він у кожному силу будив і завзяття.

А од очей їх тим часом Афіна одвіяла хмару

Тьми надзвичайної. Світло ясне їм відкрилось обабіч —

670 До кораблів і до бою, однаково людям страшного.

Видно було й гучномовного Гектора там і все військо —

Воїв троянських, що ззаду лишались і в бій не вступали,

Й лави, що билися боєм при кораблях бистрохідних.

Не до душі було мужньому серцем Еанту лишатись

675 Там, куди інші синове ахеїв тоді відступили.

Кроком подався широким по палубах він корабельних,

Довгим махаючи списом, що мав для бою морського, —

Збитим міцно гвіздками, у двадцять два лікті завдовжки.

Наче їздець, що правити кіньми напрочуд уміє,

680 Четверо коней баских з табуна свого разом запрігши,

З поля широкого вчвал аж до мурів великого міста

Шляхом жене велелюдним, і всюди дивуються з нього

Чоловіки і жінки. А він раз у раз безугавно

Скаче з коня на коня. А коні летять усе далі.

685 Так і Еант по палубах перебігав корабельних

Кроком широким, і крики його аж до неба сягали.

Страшно гукав він весь час, закликаючи воїв данайських

І кораблі захищати, й намети. Так само і Гектор

Не залишався в юрбі гомінливій троян міднолатних.

690 Наче той хижий орел на зграї птахів налітає,

Що безтурботно на березі тихої річки пасуться,

На легкокрилих гусей, журавлів, лебедів довгошиїх, —

До темноносого так корабля пориваючись, Гектор

Кидавсь вперед. Рукою своєю великою ззаду

695 Зевс направляв його, й дух усього підбадьорював люду.

Знову навкруг кораблів розгорілася битва жорстока.

Так би сказав ти: два війська на битву одні проти одних

Вийшли нітрохи не втомлені — так вони бились завзято.

Кожен з воюючих думав своє: загони ахейські

700 Не сподівались уникнути лиха й загибелі ждали.

А у троян — надіялось серце у кожного в грудях

Раптом спалить кораблі й повбивати героїв ахейських.

З цими думками вони й виступали одні проти одних.

Гектор тоді за корму корабля ухопився морського,

705 Гарного й бистрого, що перевіз через море до Трої

Протесілая, але не вернув його в рідну країну.

Вколо цього корабля врукопашну ахеї й трояни

Впень одні одних рубали. Ніхто з них не хтів дожидати

Стріл бистролетних здаля чи ударів загострених ратищ, —

710 Але ізблизька, й одним пломеніючи духом завзяття,

Гострими бились сокирами, бардами, ще й топорами,

Лезами довгих мечів і міддю списів двоєгострих.

Гарно оздоблений меч із руків’ям чорненої сталі

Там не один із долоні убиваних воїнів падав

715 Або з плечей. І земля навколо від крові чорніла.

Гектор же, міцно за виступ оздобний корми ухопившись,

Не випускав його з рук, троян закликаючи гучно:

«Дайте вогню і крик бойовий піднесіть усі разом!

День-бо відплати достойної Зевс нам сьогодні дарує, —

720 Взять кораблі, що сюди прибули проти божої волі

Й стільки біди завдали завдяки боягузтву старшини.

Хоч і хотів при кормах кораблів я із ворогом битись,

То не пускали й мене, і всі наші загони тримали.

Та якщо досі нам розум затьмарював широколунний

725 Зевс, то нині він сам нас веде й закликає до бою!»

Мовив він це, й ще завзятіш натисли вони на аргеїв.

Встоять не міг і Еант під навалою стріл безупинних.

Перед загрозою смертною трохи назад він подався

З палуби свого судна на приступки семиступневі.

730 Стоячи з списом, відтіль вояків одбивав він троянських —

Кожного, хто з них із полум’ям згубним лише наближався.

Він увесь час до данаїв кричав, закликаючи гучно:

«Любі герої данайські, Ареєві слуги відважні!

Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу!

735 Чи сподіваємось ми іззаду союзників мати,

Або стіну неприступну, щоб нас од біди захистила?

Міста за нами нема із муром надійним навколо,

Де б захищатись могли ми з підтримкою всього народу.

Ми ж на рівнині в троян, у панцири міцно закутих,

740 Ними до моря приперті, від рідного краю далеко.

Міць наших рук — нам рятунок, не кволе в бою слабосилля!»

Так він гукав і гострим завзято розмахував списом.

Кожного, хто із троян наближавсь до човнів крутобоких

Із пломенистим вогнем, одгукнувшись на Гекторів заклик,

745 Зразу ж Еант убивав, поражаючи списом великим.

Так врукопашну дванадцять мужів він поклав біля суден.