Іліада

Виїхав із колісницею, справи військової вчившись.

Перший він списом ударив тебе, Патрокле комонний,

Та не здолав, і назад повернув, і з юрбою змішався,

Вирвавши з рани свій спис ясеновий: не смів-бо з Патроклом

815 І безоружним у бій він одкритий вступати. Патрокл же,

Здоланий божим ударом і гострим Евфорбовим списом,

В дружні ряди одступив, уникаючи смерті лихої.

Гектор же, тільки помітив Патрокла, великого духом,

Що відступав до своїх, поранений гострою міддю,

820 Кинувсь до нього крізь лави, і списом ізблизька ударив

У підчерев’я, і наскрізь пробив його мідяним вістрям.

Тяжко упав він, і туга тоді охопила ахеїв.

Так же, як вепра невтомного лев переможний долає,

На верховині гірській з ним у бійці шаленій зіткнувшись

825 За джерело невеличке, бо пить з нього хтіли обоє,

І, задихаючись, вепр левиній скоряється силі, —

Так і Менойтів прославлений син, багатьох повбивавши,

Дух свій віддав, ізблизька уражений Гектора списом,

Син же Пріамів з погордою слово промовив крилате:

830 «От сподівався, Патрокле, ти наш Іліон зруйнувати,

Мав і троянських жінок, позбавивши днів їх свободи,

На кораблях відвезти до рідного вашого краю, —

Де ж бо твій розум? Гектора коні баскії на битву,

Ледве землі доторкаючись, мчать, я й сам своїм списом

835 Між війнолюбних троян подвизаюся, щоб одвернути

День їх неволі. Тебе ж коршаки розтерзають небавом.

Бідний-бо ти, вже й могутній Ахілл тобі не допоможе!

Сам залишившись, непевно в дорогу тебе наставляв він:

«Не повертайся назад, о Патрокле, їздець бистрокінний,

840 До кораблів своїх перше, ніж в Гектора-людоубивці

Списом на грудях хітон закривавлений ти не простромиш!»

Так говорив він тобі, а ти, нерозумний, послухав».

Весь знемагаючи, так відповів ти, Патрокле комонний:

«Що ж, величайсь тепер, Гекторе, дав тобі перемогу

845 Зевс-олімпієць і з ним Аполлон — було їм, безсмертним,

Легко здолати мене, навіть зброю з плечей познімати.

А як таких, як і ти, мені стрілося хоч би й дванадцять,

Всі полягли б тут, на місці, моїм подолані списом!

Я лиш призначенням долі від сина Лето загибаю,

850 А між людей — від Евфорба, ти ж третій мене поражаєш.

Тільки скажу я тобі, а ти збережи в своїм серці:

Жити недовго тобі вже лишилося тут, біля тебе

Близько стоїть уже смерть, і доля твоя неминуча —

Ти від руки упадеш бездоганного внука Еака».

855 Так він сказав, і в імлу вповила його смерті година.

Тлінну покинувши плоть, відлетіла душа до Аїду

З плачем про участь свою, і силу лишаючи, й юність.

Та до померлого з словом звернувся осяйливий Гектор:

«Нащо, Патрокле, мені недалеку віщуєш загибель?

860 Хто зна, а може, Ахілл, пишнокосої парость Фетіди,

Дух свій раніше загубить під списом моїм мідногострим?»

Мовлячи так і ногою на мертвого тіло ступивши,

Списа із рани він витяг і труп навзнаки перекинув.

Зразу ж із списом тоді він кинувсь на Автомедонта,

865 Рівного богу товариша бистрому внуку Еака,

Щоб його вбить. Та безсмертні умчали його прудконогі

Коні — славетний Пелеєві дар од богів невмирущих.